Чому Дональда Трампа назвали Гітлером, але це не помогло

Фашизм – це масовий рух середнього класу. Американський середній клас розчищає шлях до постіндустріальної цивілізації. Оскільки його основу в США складають білі американці, то вони й домінують серед прихильників Трампа.

Кадр з антитрампівського ролика Saturday Night Live
Кадр з антитрампівського ролика Saturday Night Live

Жорстка інформаційна кампанія проти Дональна Трампа розпочалася ще на етапі його висування кандидатом у президенти США від Республіканської партії. Ліберальна преса одразу ж звинуватила його в расизмі та фашизмі. Це виглядало як звичне навішування образливих ярликів, на кшталт «Гітлер також був вегетаріанцем». Проте усі ці спроби принизити  Трампа чомусь давали зворотний ефект: що більше його представляли нацистом, то швидше зростала його популярність. Дивним чином до нього не приставала інформаційна багнюка, що створило йому репутацію «тефлонового» кандидата.

Тоді політтехнологи демократів вирішили, що треба боротися не з Трампом, а з його електоратом – білими американцями, середнім класом. Мовляв, за харизматичного мільярдера голосує виключно «біле сміття» та інші невдахи та маргінали, з якими виборець аж ніяк не захоче себе асоціювати. Наприклад, популярна в США гумористична передача Saturday Night Live (Суботнього вечора у прямому ефірі) на телеканалі NBC випустила пародійний передвиборний ролик на підтримку Дональда Трампа. У ньому прості працьовиті білі американці пояснюють, чому вважають Трампа сильним лідером і хорошим президентом. Але в кінці відеоролика виявляється, що усі ці виборці – відверті нацисти, антиісламісти, скінхеди і куклукскланівці. Фінальний слоган – «Расисти за Трампа».

 

 

Проте й тут педалювання теми «фашизму» призвело до протилежних результатів, а саме до формування пасіонарного ядра прихильників Трампа та їх мобілізації. Понад те: вони дійшли висновку, Трамп – це останній шанс білої Америки. У цьому переконує й демографічна динаміка, адже з кожним роком в США частка білого населення неухильно скорочується. Через 4 роки, з причини триваючого напливу мігрантів і зростання небілого населення, прихід до влади лідера типу Трампа стане просто неможливим.

Отже, образливі ярлики «фашизму» не спрацювали. Але через їх шалену розкрутку в системних ЗМІ, виникло запитання: а може справді існує зв’язок між ситуацією в нинішніх США і гітлерівській Німеччині? Державна радіостанція «Німецька хвиля» запитала про це Томаса Вебера (Thomas Weber) – професора історії та міжнародної політики, засновника і директора Центру глобальної безпеки й управління в Абердинському університеті в Шотландії. На його думку, справді існує певна схожість між успіхом Дональда Трампа і успіхом, який тоді мав Адольф Гітлер. Передусім, обидва є носіями альтернативної політики,  яка хоче вивести США, а раніше – Німеччину, вперед. «Подібність полягає в тому, що в Німеччині 1920–30-х років нижній шар середнього класу і низи суспільства бачили себе жертвами світової економічної кризи, інфляції і наслідків Версальського договору. Як і сьогодні в Америці, коли нижній шар людей середнього класу, що мають білий колір шкіри, відчувають себе переможеними. Вперше за багато десятиліть цей прошарок суспільства думає, що їхнє майбутнє вже не стане кращим, ніж минуле. Вони вважають себе жертвами глобалізації, Уолл-стріт і фінансової кризи. Тому можна говорити про певні подібності в політичній ситуації, яка склалася в сьогоднішній Америці і виникла в націонал-соціалістичний період Німеччини в певних шарах суспільства, і їх готовність підтримати когось, як Трамп або Гітлер» – пояснив професор Томас Вебер. 

Результати екзіт-полу CNN на президентських виборах 8 листопада 2016 р. підтверджують цей висновок. Білі американці становили 70% усіх виборців США, з них за Трампа проголосувало 58%, а за Клінтон 37%. З негрів (12% усіх виборців) і латиносів (11%) за Трампа проголосували відповідно 8% і 29%, а за Клінтон – 88% і 65%.

Отже, Трампа і Гітлера справді зближує, по-перше, орієнтація на середній клас. Це можна назвати фашизмом, адже, згідно з політологічним визначенням, «фашизм – це масовий рух середнього класу». Оскільки основу середнього класу в США складають білі американці, то вони й домінують серед прихильників Трампа.

По-друге – це спрямованість, за словами Томаса Вебера, проти «глобалізації, Уолл-стріт і фінансової кризи». У програмній промові Дональда Трампа в Геттісбургу 22 жовтня 2016 р. йдеться про спрямованість проти шахрайства, брехні політиків і ЗМІ, монополізації та соціального паразитизму, які пронизали американське суспільство. Гострою проблемою є придушення свободи слова – у формі т. зв. політкоректності. Прихильники Трампа впевнені: їм не дають вільно говорити про те, що вони вважають несправедливим. Усі знають про «чорні сім’ї, що живуть на державну підтримку поколіннями», але тих, хто заявить про це, назвуть расистами.

По-третє, це харизматичність і віра у правоту своєї справи. Силу Трампу надавало те, що він висловлював власні переконання, а не те, чого від нього хотіли почути. Це й дало противникам підстави для висміювання його як «маргінала». Але Трамп не став з цим боротися, натомість осідлав цей ярлик і перетворив його на символ революційної альтернативи. Багатьох прихильників він здобув саме поведінкою повстанця проти еліт і створеної ними несправедливої системи.

За даними Федеральної виборчої комісії США, рекламний бюджет Хіларі Клінтон перевищив бюджет Дональда Трампа у 3,5 рази. Висміюванням і демонізацією «ексцентричного мільярдера» займалася величезна пропагандистська машина системних ЗМІ, причому як в США, так і в інших країнах. Майже всі політологи і соціологічні служби пророкували йому поразку. Проте він якимось дивом переміг. Вочевидь, для цього було необхідне дещо більше, ніж сотні мільйонів доларів виборчого фонду, правильні гасла і харизма.

Намагаючись пояснити феномен Трампа, оглядачі говорять про його «політичний нюх», вміння відчувати «дух часу». Свідомо чи інтуїтивно, але Трамп вловив дух переходу світу до постіндустріальної формації.

Індустріальна формація – це передусім масове виробництво і масове споживання, влада монополій і обдурених ними натовпів.  «Великому конвеєру» не потрібні самодостатні особистості – йому треба типізовані «живі гайки» для виробництва і споживання. Тому діяльність індустріальної мегамашини спрямована на перемелювання особистостей, перемішування культур, народів і рас, перетворення їх на однорідний розчин і випікання з нього слухняної обслуги.

Постіндустріальна формація докорінно заперечує такий протиприродний стан.  Її головний сенс – звільнення людини з машинного рабства, набуття нею ментальної і економічної самодостатності, відмова від лицемірства і соціального паразитизму. Тому стара система неминуче буде знесена разом з усіма її інститутами — корумпованою безликою бюрократією, шкідливими виробництвами, отупляючою пропагандою, економічною незахищеністю.

Нині головним світовим центром інноваційного розвитку є США. Тож логічно, що криголамом цивілізаційних змін виступає американський середній клас на чолі з Дональдом Трампом. Запропоновані ним революційні перетворення – це розчистка території для нового світу.

Показово, що до тимчасової адміністрації нового президента увійшов Пітер Тіль – мільярдер з Кремнієвої долини, співзасновник платіжної системи PayPal, апологет криптовалюти. Найважливіше, що Тіль є ідеологом стартапів, тобто інноваційних компаній. Україномовному читачу знайома його книга «Від нуля до одиниці! Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє».

Нова цивілізація починається як великий стартап, а її козирем є Дональд Трамп (англ. Trump означає «козир»). Ось тут і захована відповідь на запитання, чому не спрацювали ярлики «фашист», «нацист», «новий Гітлер»? Тому що «Жодна армія не може протистояти силі ідеї, час якої настав» (Віктор Гюґо).  

Ігор Каганець, футуролог 

Опубліковано в "Газеті по-українськи" 22 листопада 2016 р. 

Коментарі